Усім по скибочці з хлібини пам’яті -
Розгладиш аркуші буденно вим’яті.
Коса розбурхана торкнеться гребеня,
І юність виблисне з-під сивих кременів.
По слову слово, і - розмова точиться:
Про сум, веселощі, марноти, почесті.
До крихти крихтонька в - журбі та радості…
Сплетуться веснами зелені паростки,
П’янкими мріями, літами стиглими –
Усе, що маємо, усе, що встигли ми.
| 
у Вас 
0
Але мені приємно, що Вам, пані Катерино, подобаються мої вірші. 
