Так, свого часу це було написано у звязку із виходом "нєтлєнки" О. Бузини "Тарас Шевченко - вурдалак". Він і сьогодні "росте", як та бузина. Недавно знову видав опус. А відтак - попит є...(
Весна бузковим цвітом буяла у саду, Чекала зустріч з літом – зустрінула біду. Принесли літні грози з далекої війни, Журби підступні сльози у материнські сни. Принесли розставання, надію у вікні, Молитви повні ночі, тривоги повні дні. Їй вістку про загибель приніс з собою сніг, А разом з нею фото – його веселий сміх, Немов говорить: “Мамо, не вірте, я прийду”, І материнське серце повірило йому. Продовжує чекати в надії ночі й дні, Так вірити, як мати, спроможні лиш святі.
Питання: що таке любов? Варіант пошуку відповіді: Тато маму бьє? Бьє. Але ж тато маму любить? Любить. Любов - це бійка. Приблизно ось так і виникає проблема насилля в побуті. Не дарма кажуть в таких випадках: якщо своїх дітей не шкодуєте, то хоч майбутніх онуків пошкодуйте. А вірш - бомба.
Цікава думка. Але не треба впадати у відчай. Ющенко - це ще не Майдан. Янукович - поготів. Майдан - це останнє попередження з боку народу. Через те його поспіхом і скомпрометували. Подумайте...