SITE LOGO
Нд, 22.12.2024, 22:15
Меню сайта
Наш опрос
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216
Главная » Комментарии пользователя [характерник]

Найдено комментариев: 784
Показано комментариев: 721-750
Страницы: « 1 2 ... 23 24 25 26 27 »

avatar
))) отож бо і воно)))
avatar
зворушливо...сильно....
avatar
Мій гріх у тім,що я гріха не знаю - up
Єдине - убрав би більшість ком в реченнях...одного разу мені теж підказали, що у вірші можно обійтись...легше сприймається текст, не збиває темп і взагалі - авторське право)))
avatar
...ось такий колообіг...поетично, сумно і в той же час оптимістично...все триває далі, ніщо не відбувається безслідно і просто так.... up
avatar
...про наболіле - треба казати... up але...негайно позбудьтесь мобіли...навіщо вам цей рейвах? :) вірш - up
avatar
...Красиво – коли зайвого нема.... respect up
avatar
душевно)) up
avatar
...вінок сонетів в мініатюрі... up
avatar
respect пригадався став...
avatar
крихка межа...хм...дуже гарно... можливо так краще...дякую))
avatar
шануймось, бо ми того варті)))
avatar
безперечно)) дякую за пораду... напевне причина в тім, що звик писати "у стіл"... тому про подачу не замислювався...тепер буду))
avatar
дякую...)
avatar
дякую за довіру
avatar
дякую вам, друзі...що було - відбуло...
avatar
дякую
avatar
дякую
avatar
таким буває місто ранесенько взимку...
avatar
дякую...
avatar
дякую...
avatar
дякую за високу оцінку...
avatar
дякую. привіт олександрівці!!! flag flag
avatar
дякую yes
avatar
дякую...просто подумав - а чому б і не так все відбувається?))
avatar
hands дякую, гнате...отримав велике задоволення від пародій. більше того, побачив у вас пародії на василя простопчука і зрозумів, що я в світі таки не один))) у мене теж дещо знайшлось...)))

Сміялася і плакала вона,
Між пальцями тремтіли юні перса…

Василь Простопчук,
Зб. “Білі метілі”, Київ, “Феміна”, 1995 р.


БУВА Й ТАКЕ

“Сміялася і плакала вона,
Між пальцями тремтіли юні перса…”
Бува й таке: це у жіночий день
Поет до лазні за сюжетом вдерся.

ВИПАДОК У ТРОЛЕЙБУСІ

На ногу каблуком:
-Дозвольте, я сяду…

Василь Простопчук,
Зб. ”Білі метілі”, Київ, “Феміна”, 1995 р.


ДЖЕРЕЛО НАТХНЕННЯ

В тролейбусах з дитинства
Насильства не любив,
На травму каблукову
Миттєво відповів…
Маленьким віршем
У черговій книжці.
А уявіть, якби дістав
Ще й кулаком по нирці.
avatar
дякую...
avatar
дякую...
avatar
Дякую, буду)
avatar
Ого)) дуже пріємно))
avatar
І Вам дякую за коментар)
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz