недоречно казати про розміри та ритми....вірш бо про сум безмежний...про те єдине, що лишилось - мрію...не впадайте у відчай, батьківщину не обирають...та і не так вже все і зле вдома...хоча нюанси є)))))
глибоко...але все ж дещо не погоджусь...МИ, звісно, ріка...плин...і життя у цьому плині, звісно - мить...але тільки все ж не "лише"...якось нібито і не варті ми нього, і воно нічого не варте..."лише"...