Безнадійний
Де ж голуб
мій? Чому не прилетів?
Мене ти все
провідував, щоднини.
Лежу я тут
прикутий, в самоті.
Тебе нема і
пізня вже година.
О ця хвороба.
Чи близенько смерть ?
Проводжу у
самому пеклі ночі.
Та спокій дай
мені «нечистий» - геть,
До темноти ще
не привикли очі.
Весь день
вдивляюсь тільки у вікно,
Візьме той
пташок мою душу в небо.
Але ж нема.
Чекаю все одно,
Побачити в
останнє його треба.
Я безнадійний,
ліку вже нема,
І медик все
сказав мені у вічі:
«Лише молитва,
єврики дарма,
Хай дома рідні
підготують свічі».
Останню жилку
тягне з мене біль,
Холоне тіло. Вже
прийшла хвилина,
Холодна скоро
стане і пості́ль,
Зміню я ліжко
це на домовину.
Темніє. Застигає
в жилах кров,
Ну все,
боротися немає сили.
Та що це? Чую
гуркіт у вікно,
Мій голуб є. Тож,
разом полетіли…