Безнадійний

Безнадійний

Де ж голуб мій? Чому не прилетів?

Мене ти все провідував, щоднини.

Лежу я тут прикутий, в самоті.

Тебе нема і пізня вже година.

О ця хвороба. Чи близенько смерть ?

Проводжу у самому пеклі ночі.

Та спокій дай мені «нечистий» - геть,

До темноти ще не привикли очі.

Весь день вдивляюсь тільки у вікно,

Візьме той пташок мою душу в небо.

Але ж нема. Чекаю все одно,

Побачити в останнє його треба.

Я безнадійний, ліку вже нема,

І медик все сказав мені у вічі:

«Лише молитва, єврики дарма,

Хай дома рідні підготують свічі».

Останню жилку тягне з мене біль,

Холоне тіло. Вже прийшла хвилина,

Холодна скоро стане і пості́ль,

Зміню я ліжко це на домовину.

Темніє. Застигає в жилах кров,

Ну все, боротися немає сили.

Та що це? Чую гуркіт у вікно,

Мій голуб є. Тож, разом полетіли…