Сказав менi ти "Я покину...", Щось стало тяжко на душi. "I не шкода тобi дитину?", Майнуло швидко в головi. Дивлюсь в твої зеленi очi, А серце так менi болить, Казав "люблю" цієї ночі I "тiльки з вами хочу жить". Тремтiли руки, в груддях стисло, Але спитала я "чому?", Ти обiйняв мене так нiжно, Вiддать життя хочу йому. I вiн продовжив "Я покину... Поганi спогади й думки, Щаслива буде в нас родина, Щоб всi дивились залюбки".
Дякую Вам за коментарi! Якщо чесно я склади нiколи не рахую...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Хороші у Вас думки, пане Іване. Продовжуйте так і далі. Не звертайте увагу на критиків. Всім людям не догодиш. Здається, в інеті є програма-коректор. Я нею не користуюся, бо звикла довіряти лише влас
karas: Колись я напишу власну автобіграфію . Мене хотіли зробити агентом КДБ , а українську мову я вчив за СОВІТСЬКИХ часів і теперешню КРУТОГРАФІЮ НЕ ЗНАЮ , а комсомольцем мене"випхали" бути , ви
у Вас 
0
