Сказав менi ти "Я покину...", Щось стало тяжко на душi. "I не шкода тобi дитину?", Майнуло швидко в головi. Дивлюсь в твої зеленi очi, А серце так менi болить, Казав "люблю" цієї ночі I "тiльки з вами хочу жить". Тремтiли руки, в груддях стисло, Але спитала я "чому?", Ти обiйняв мене так нiжно, Вiддать життя хочу йому. I вiн продовжив "Я покину... Поганi спогади й думки, Щаслива буде в нас родина, Щоб всi дивились залюбки".
Дякую Вам за коментарi! Якщо чесно я склади нiколи не рахую...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
