Сказав менi ти "Я покину...", Щось стало тяжко на душi. "I не шкода тобi дитину?", Майнуло швидко в головi. Дивлюсь в твої зеленi очi, А серце так менi болить, Казав "люблю" цієї ночі I "тiльки з вами хочу жить". Тремтiли руки, в груддях стисло, Але спитала я "чому?", Ти обiйняв мене так нiжно, Вiддать життя хочу йому. I вiн продовжив "Я покину... Поганi спогади й думки, Щаслива буде в нас родина, Щоб всi дивились залюбки".
Дякую Вам за коментарi! Якщо чесно я склади нiколи не рахую...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
