Сказав менi ти "Я покину...", Щось стало тяжко на душi. "I не шкода тобi дитину?", Майнуло швидко в головi. Дивлюсь в твої зеленi очi, А серце так менi болить, Казав "люблю" цієї ночі I "тiльки з вами хочу жить". Тремтiли руки, в груддях стисло, Але спитала я "чому?", Ти обiйняв мене так нiжно, Вiддать життя хочу йому. I вiн продовжив "Я покину... Поганi спогади й думки, Щаслива буде в нас родина, Щоб всi дивились залюбки".
Дякую Вам за коментарi! Якщо чесно я склади нiколи не рахую...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
