Серед літа і маків пронизує холодом душу,
Між землею і небом бракує вже місця для мрій.
А любові нема - видивляюся в кавову гущу...
Знов у серці зима, і сумує мій янгол вгорі...
Я так вірила серцю, а воно мене зрадило всоте,
Вир чуттєвих інерцій проминув, наче літні дощі,
В прірву фальші зірвались слова всі, колючі на дотик,
Недопита любов - незагоєні стигми душі...
ГАРНО! Так лаконічно й, водночас, змістовно, промовисто! Тільки якось не вписуються в загальний віршовий розмір два перші рядки другої строфи. Можна було б так: "Я так вірила серцю, воно ж мене зрадило всоте, Вир чуттєвих інерцій минув, наче літні дощі". А, в цілому, дуже сподобалося!
Кожен стан душі має свої плюси і не минає безслідно, деколи зі стану "хандри" можна більше винести, аніж з щасливої ейфорії... Дякую Вам, пані Катерино!
Бачу Наталю біль у кожній букві.Напевне не скоро він пройде і не легко буде стерти його з пам'яті.Важко посміхатися коли болить,важко переконувати,коли немає впевненості,а ще важче це все носити в собі ні з ким не розділивши. Добре ,що ви не замкнулися в собі,а ділитися з нами тим ,що на сьогоднішній день тривожить душу.Але вірте :прийде новий день і сонце буде світити зовсім по-іншому.Буде сяйво спокою душі.Мої Вам :hands:
Так, Ярославе, хотіла би я сказати, що все у цьому вірші - мої поетичні фантазії, але на жаль, не можу... ну не пишеться мені, коли добре, лише тоді, коли болить, і саме писання рятує у миті смутку і безнадії. Все минає і цей стан також мине, бо новий день несе надію. Дякую Тобі, Друже!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
