Народе мій спрацьований,
Підбурений майданом.
Століттями, ти гноблений,
Усе життя під паном.
Як, милість Божа, волю
Для тебе дарувала,
Ти знітився, задумався,
Як житимеш без пана?
Тремтиш, як в полі колос,
Боїшся, ходиш тихо.
Готов віддати голос,
«Аби не було лиха».
Не дуже хочеш знати,
Всю правду, твого краю,
Як тільки річ, про грати,
Ти: «моя хата з краю».
Не любиш переміни,
Хоч жити, хочеш ліпше.
Готовий й постраждати,
«Якби, тільки не гірше».
Вже скільки літ, шукаєш,
Для себе отамана,
І гадки, сам, не маєш,
Що рвешся знов, до «пана».
Повірити не можеш,
Що воля, це омана.
До Батька падай в ноги!
До Бога, свого Пана!.
Бо він наш, Повелитель
Заступник і порадник
І тільки, з Богом, зможе,
Вкраїна, гарувати.
Все прОжите – історія.
Здобутки, неполадки,
А , що нас жде, за обрієм?
Для всіх, одна загадка.
|
у Вас 
0
