Рядно строкате
Рядно строкате хиб та протиріч, Життя зіткало неквапливо з буден, Ось біла смуга – день, ось чорна – ніч, Це відболіло, це лиш тільки буде. А почалось все нібито з дрібниць: Маленький вузлик, металевий хрестик, Під небом неосяжним горилиць, Із тайнами незнаними похресник. Безмежний всесвіт – для ткання верстат, Планети човниками бігають по колу, Зоря далека, тау-шовкопряд, Сріблястим світом виткала стодолу. Пасами зтруджених, невтомних, вічних рук, Парсеками туманних альбіонів, Людину – запоруку з запорук, Небесний ткач створив з буття законів. Рядно росте строкате, певна річ, І серце б’ється, та чогось ятриться, Ось біла смуга – день, ось чорна – ніч, Допоки нитка раптом не скінчиться…
Додав: характерник (04.06.2011)
Розміщено на сторінці : Кухарук Олександр
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1951 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя