І правильно зробила!!!! Як Господь таких не карає, доводиться самій брати гріх на душу. Якби таке трапилося зі мною, як з Вашою ліричною героїнею, я б не роздумуючи вчинила так само!!! Нема чого таким покидькам жити на світі! Нема чого!
Тема багатьом відома, страшний сюжет, болючий і важкий. Вдало усе описано, поетично про таке, що важко взагалі, навіть думати... За це авторці найвища оцінка.
Не маю права нікого засуджувати (я про дурного, скаженого чоловіка та грішний вчинок жінки), але поміркую вголос: Бог дав життя і тільки він його може забрати. Не знаю, що б я могла думати у такій ситуації, але страшний гріх супроводжуватиме жінку все життя і тим більше, що свідками були діти, які можуть це сприйняти як реакцію на агресію і самі ж діятимуть так, коли стануть дорослими. Адже більша частина дітей із проблемами у вихованні саме із таких сімей.
Дуже важкий вірш, Катю... Але сюжет такий знайомий для багатьох українських жінок. Дякую, що піднімаєте цю тему. Про це не можна мовчати, про це треба кричати!
Питання: що таке любов? Варіант пошуку відповіді: Тато маму бьє? Бьє. Але ж тато маму любить? Любить. Любов - це бійка. Приблизно ось так і виникає проблема насилля в побуті. Не дарма кажуть в таких випадках: якщо своїх дітей не шкодуєте, то хоч майбутніх онуків пошкодуйте. А вірш - бомба.
Я з Тамарою згоден. Усе бачили діти, а це.....потім вернеться. Кажуть, якщо вб"єш людину, то її гріхи стануть і твоїми. Може хай краще він живе. А от залишити такого це саме найперше що повинна зробити жінка. Хоча би для того, щоб вберегти дітей і себе від насилля. Вірш сильний. 5
І хату шкода, і нових безхатченків... Серцем розумію, а ось мізками не вдається... Непередбачливі ви у гніві, жінки... Вірш написаний дуже майстерно, щиро і з болем, просто й зрозуміло, байдужим читача не залишить.
Важка тема. На жаль, більшість наших жінок є занадто лояльними і терплячими до такого неприпустимого ставлення до себе з боку таких, з дозволу сказати, чоловіків. А коли чаша переповнюється, стається трагедія. Актуально. Про таке мовчати не можна.
Боляче. До кісток пронизує і тіпає в грудях, сльози потоком з очей… Я не вчив ненависть красти у людей, не вчив карати душу й тіло, А потім рвати на шматки вціліле, я не вчив палити… Може варто, стати Богу на коліна і в людей добра прохати, Раз самі не вміють Бога в серці відчувати!? Стаю. Пошепки молю: Я Бог, але вам я не суддя, бо судить не вмію Я. Окрім Любити.
Життя – не театр. Театр – це Життя. І хто зна кому і коли припаде роль диявола, окрім самого актора. І зараз, як людина, скажу неможливе – героїня ніколи не спалить неспалиме, бо саме таким чином ангел стає падшим. Тільки для чого? Любов можна пізнати і без ненависті.
Люба героїне, не пали свою душу злом. Підіймися з колін, ось рука, і йди. Йди туди де світить Сонце. Там діточки твої щасливі, і гарне обличчя твоє малює поцілунками усмішку. Все буде добре і навіть є, коли в серці живе Бог(Любов)
Життя у справжності часу ... я тягарем в душі несу ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
