Ой, Аллочко... Як же гарно... Читаю і плачу... Після усього Вами написаного, створеного, відчутого дуже хочеться Вас побачити. Поговорити хоча б... Дякую. Дуже дякую.
Мені здається, що Вашим (нашим, Тамариним, Михайловим) час вже дати імена, щоби не плутатися хто перший, а хто другий... Це по-перше. )) По-друге: Любов до донечки і кохання до чоловіка не можуть розривати серце, вони існують одночасно, паралельно. А ще... Це знову-таки не закінчення... Це по-третє))) Вертаймося знову до позитиву... Будь ласочка...
Дивовижно, Аллочко. Дуже хочеться з Вами зустрітися))) Може, все-таки в Умані?