ПОчитайте на нашому сайті Софію Кримовську. У неї прекрасні мелодичні вірші, але позбавлені чіткої ритміки: наступним рядком вона часто завершує попередній, у неї багато інверсій, хоч і вкупі з евфонією, але вони ніколи не будуть піснями. Залишаться ПРЕКРАСНИМИ поезіями, що не гірше.
Ви знаєте, я про Тараса Григоровича Шевченка чула, вчила напам"ять. але, чесно кажучи, не вчуся у нього, бо Шевченко - він Великий Поет. але поет минулого. Ми ж все-таки якось розвиваємося, а не сидимо на місці, як у тематиці творів (уявляєте, зараз про панів писати будемо? чи про покриток? маємо інший час), так і в римуванні і мелодиці. Зараз інші пісні (я маю на увазі справжні пісні), не менш гарні, може, не набагато кращі, але ІНШІ. "Реве та стогне Дніпр широкий" - відлунав. Ми повертаємося до нього неодноразово, але не можемо тільки його й співати. Ми творимо нове. Пісні пишуться на ритміці. Скажіть, будь ласка, де ритміка у Ваших творах? І подивіться на ритміку Віктора Кучерука, Світлани Луцкової, Тамари Шевченко! Їхні вірші співаються одразу, а Ваші примушують зупинятися на кожному рядку, якщо не слові, нема мелодики, нема...І... ще. Я, хоч і молоде покоління, і, може, пишу не так професійно, як Ви, але брати приклад з Ваших творів чомусь не хочеться. Вибачте...
Згодна з Оксаною на всі 100 %. Шановний Петре, про яку "амелодичну стуканину" Ви тут говорите? І чому повчитися, наприклад, у Вас? Зокрема: "І на постелі сліпой ночі" - Ви знаєте, що тут не тільки ритміки НІЯКОЇ у Вас нема, так ще й груба лексична помилка! "Сліпой" - це прикметник чоловічого роду, запозичений з російської мови? (хтось щось ще про якусь школу говорить??) "Барви нескінчена здійсненість" - тут наголоси розставте, будь ласка, для мене особисто. Бо я кручу цей рядок, кручу, і нічого не виходить: барвИ - тут наголос має бути, так? І в слові здійсненність 2 букви "Н". Це так, для загального розвитку. Тому повчіться краще Ви, а потім давайте поради іншим!
І мені сподобалося! Не можу зрозуміти низьку оцінку! Спочатку думала, що це "глюки" в системі, але залюбки поставила "5" і мені вдалося. Хто знову навмисне знижує рейтинг твору???
Як же Ти пишеш, Світлано!!!! Ну так гарно, що навіть коментувати не хочеться, щоб не порушити ореол краси і почуттів, що линуть від Твоїх поезій! Хочеться стати навпроти Тебе і милуватися, милуватися, милуватися...людиною, яка вміє Так писати!!! Тричі "Браво"!
Йде плачучи мати закуреним полем, Шукає синочка, кровинку свою, Але вже живого не знайде ніколи, Бо він за Вкраїну поліг у бою.
Ступає на землю, що кров’ю залита, І дивиться пильно на мертві тіла – Розстріляні хлопці лежать, наче сита... Та рідну дитину і тут не знайшла.
А син її плаче і стогне від болю, „Ой мамо, рятуйте!” Та мати не йде, Не знає, де син, і все ходить по полю, А німець людину на розстріл веде...
Війна вже скінчилась, вертають солдати, І бачать, як жінка самотньо стоїть, В очах її сльози, бо жінка ця – мати, Яка все ще вірить синочка зустріть...
Це старий мій вірш.... Ми тут з Вами перегукуємося... Гарно дуже....
Катеринонько, не треба нікому нічого відривати! Яка Ви бойова, виявляється!)))) Жартую. Насправді дякую! Мені надзвичайно приємно! І за співпереживання також дуже вдячна... Щодо сили-я сильна. Як Ваша "Жінка"... Може, звісно, я багато на себе кажу, але принаймні мені такою хочеться бути! Цьом!
А мені якраз навпаки-"Візьми запий гарячим чаєм"-дуже важливе у вірші. У цій фразі, як на мене, і відображена абсурдність і випадковість ситуації, швидкоплинність і нестійкість стосунків, випадкових у житті. Вірш життєвий, справжній, без пафосу і польоту фантазії, написаний майстерно. Сподобалося.