Щось приблизно таке я недавно (ще не зовсім відійшла!) почула на Стихи.ру. після публікації "Знову падає"... Боляче! Але я сама полізна в їхнє гніздо... А вірш справді повчальний.
Кожен хробак знай свій... своє, тобто, місце. Тим сонцем, що він побачив, можна лише помилуватися хвилину. Адже, признаємося чесно, сонце для хробака - смерть! Чудові смішинки-анекдотинки у Вас виходять.