Я тебе сьогодні бачив Серед ночі уві сні. Ти всміхалася неначе Обнадієно мені. Чорнокоса й кароока, Повна соку і вогню, - Щедро сипала неспокій В душу зраджену мою. Веселила до світання Не злічить – в який-то раз? Мов веселку, сподівання Поміж нас звела нараз. Зарум’янили обличчя Бризки сміху та бажань. Та сказала ти: - Не личить Переходить дружби грань!.. Я тебе сьогодні бачив Уві сні, не наяву. Забаганками побачень Переповнений живу.
Якщо нічого не завадить, то до побачення залишається обмаль днів... Вже зараз самому, Михайле, цікаво які будуть враження та що під їх впливом впаде на думку і потім напишеться у вірші. Дякую за коментар і побажання.
Дякую, Софіє. Чомусь не хочу навіть думати про те, що твої сни порожні. Цікаво було б почути й про них, познайомитися з героями твоїх снів, адже вони також є.
А дружба - це Любов, тільки в іншому своєму стані. Так само як у фізиці тіло переходить з одного стану в інший, але ж нікуди не зникає Любіть - це неймовірно гарно... З повагою
Світлано, перелік моїх нинішніх радощів незначний, і кохання там присутнє. Чому ж тоді відмовляти собі в цьому? Це так завжди просто й доступно всім - жити та любити... Вдячний за коментар.
я прочитала! спати вже лягаю ... спішу пірнути в свої сни. від нетерпіння знемагаю: що принесуть мені вони. я закриваю тихо очі... як ви, кохання бачить хочу!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди