То було казкове видовище! Думаю, що на все життя запам'ятаю ряд калинових кущів: під білосніжною шапкою червоніють(чи краще - полум'яніють)стиглі грона...Описати таку красу як вона є здатен лише майстер. Я ж спромоглася лише зачудуватися.
Якось так воно буває в житті, що отримуєш всі щедроти природи безкоштовно і використуєш їх бездумно. А одного разу раптом спадає пелена з очей і...ти - в іншому світі. На жаль ненадовго.
Хотілося мені першою прокоментувати... Дуже хотілося.. Стрималася... І зробила помилку: Вам, дорога Людмилочко, сказали тепер усе, що я так мріяла сказати... І що написати тепер мені??? Те, що я закохана у цей вірш із найпершого прочитання??? Те, що я б теж у сніжинку? Те, що й справді казкова зима в Ірпені і так по-справжньому тільки Ви змогли її побачити, відчути, проникнути в неї і ледве не перевтілитися? Чи те, що кожне слово у Вас крізь душу??? Навіть і не знаю, що б такого гарного в коментарі Вам написати.... Дуже гарно!
Не знаючи вашого зовнішнього вигляду я уявляю жінку в якої з ті ла в районі серця променить сліпуче світло. Вірш дуже "тонкий" не кожному дано. Мене зворушив він.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Я аж замуркотіти захотів 
Найщиріші - найперші. І ти мені їх вже сказала за філіжанкою кави.
