Ну це вже просто матріархат! Навіть не думайте призвичаюватися до визначення "чоловіки - це вічні діти". Чоловік - переможець. І точка!( Хоча заради справедливості признаюся:я також своєму купляю завжди чогось солоденького. Але це страшна таємниця...)
25 років тому в пологовому будинку одна юна красуня відмовилася від хлопчика. Ми всі його годували, пестили, жаліли... А він вже тоді дивився на нас з надією і дорослими очима. 25 років я не можу забути цю дитину і 25 років я караюся, бо могла зарадити... Отакі спогади сумні навіяв Віктор. Справді сумно.
Ніколи не втомлюся повторювати: Оксана - Ви чудо! Буквально злилися, здається, в єдине ціле слова і музика. Просто взаємопроникли! А ці нові інтонації! У Василя - чуттєво, у Оксани - ніжно. Просто прекрасно!
На захист Сашка: По-перше, ганяло дівчисько(і, я так мислю саме тому і ганяло, що ще дівчисько); по-друге, у автора, підозрюю, інший досвід; по-третє, чи не могли б Ви розвинути свою думку ширше( поза коментарями). Дуже сподобався мені останній рядок...
Ой, десь я подібні благання чула! Тому перекладу для себе так:"відпусти" (але сам притулюся ближче),"не цілуй"(зацілую до смерті сам)...та і взагалі: як же Ви без кохання? Насправді мені дуже сподобалось.