Головне, що тут Віктор образно передав картину подій. Дуже вдала проекція, наче сам там побував. А те, що у слухача "мізки в сплячці", то ще не відомо, може й на краще. Колись давно мені довелося бути першим критиком віршів сусіди - графомана пенсійного віку. Написав він їх більше тисячі. Сетуація складна - людина в літах, дуже хвора, без рідних і живе лише отими своїми віршами. Зрозуміло, що тут правду ну ніяк не скажеш. Аж ось лікарі "накачали" його якимись сильнодіючими ліками, від яких сусід не міг і два слова зв"язати - мозок відключився. Що ви думаєте, він без мізків написав три чудові вірші. Не повірите, то були вірші зовсім іншої людини. Друзі, вибачте за багатослівність. А Ви, Вікторе, молодець!
Неголеним, тому що з дороги. А ти, мабудь, гарна, бо вредна. А у Вічність... Що ж - у Вічність хотів би. Зараз спіймав себе на думці, що вперше зізнався в цьому вголос. Софійко, якщо хочеш, пришли свій e-mail і я спробую переконати тебе в обгрунтованості цієї мрії своєю писаниною, якщо ти ще не втратила здібності читати. От тільки проза у мене російськомовна. А епілятор не візьму - я його боюся.
Звісно, хотілося б щось у рожевому кольрі побачити, та звідки йому зараз взятися. А Ви , Вікторе, перший, чій вірш я на сайті прочитав, із-за нього й зареєструвався - побачив, що тут не графомани зібралися. Ви, Діду, молодець!
Дякую! Тут цінність похвали в тому, що вона надходить від талановитих людей. А одружуватись таки треба було не поспішати, я погарячкував, бо ще й тридцяти років від того шлюбу не пройщло, а вже заважає на рибалку їздити.