Коли стає нестерпно сумовито, Коли хоч вовком вий на самоті, - Пригадую прожиті й пережиті Комедії і драми у житті. За днями дні складаються не в риму І посинів від реготу папір. Значимі дати й будні не значимі Невпинно прориваються у твір. Мій олівець благає відпочинку І порвані чернетки на частки. Хороші справи і недобрі вчинки Не можуть уміститися в рядки. Поховані слова приходять знову На білосніжну цілину листка. Немає злаків – все якась полова, Та замість риби на гачку луска. Весела згадка душу залоскоче, А сьогодення правда заболить. Чого тобі від мене треба, ноче? Чому натхнення безкінечна мить? Коли мені нестерпно сумовито, Коли хоч вовком вий на самоті, - З’являються наснаги світлі миті,
Такі короткі й бажані в житті! 13.11.09.
|