Ти прийди Ой ти мила,мила,мила, нетерпляча, гомінка. Серце ти мені розбила і висока і струнка. Ти прийди до мене зрана, там де плаває люпин. У липневу сукню вбрана Буду я, мов крижень той один.
Гарний вірш.Але ,як на мене,хотілося б почути,щось нове,оригінальне слово,рядочок,куплет...Ну те,що голос уже бринить,Україна колись злетить--це добре,як то кажуть:*Дай Бог нашій вівці вовка з*їсти*.І все переказ у віршованій формі як її(Батьківщину) доля крутила і куди занесе,мені здається ,що авторка цим не взяла читача,принаймні,мене за живе.Не ображайтесь панночко Аллочко,але це моя суб*єктивна думка.
*Заржавілий життя ланцюг* Та і віршик якийсь сіренький. Може б краще змінити перо на плуг, Та й довбатись в землі помаленьку. Нехай гріх пише нам скільки хоче доріг,але ми вибираєм ту,по якій ступала нога предка.І з гордістю ідем в майбуття.
Кому вона(душа)*черства і пуста*потрібна.І німчик її не захоче до пекла брать. Порівнювать Україну із звіринцем--це занадто.Рушійною силою нації є розум,а не озлоблена*збидлена й тупа*маса,хай навіть і УПА-2.Насилля породжує насилля.Це шлях у нікуди.