Ми діти світа і гріха.
Ми діти чорної змії.
Здобутки предків і свої
Не несемо у майбуття.
Слабкі ми. щоб нести любов
І дарувати ворогам,
Бо гріх дороги пише нам,
А в жилах - без поживи кров.
Що в наших генах, промовчу.
Повінь гріха розлилась в круг.
Діти голодні наших слів
Щоб птах любові говорив.
Заржавілий життя ланцюг
Надію й душу в нас скорив.
05.06.2010р.
|