Душа з розумом сперечаються.Так,мабуть,і повинно бути.Все в двовимірі,щоб було що і з чим порівняти.Якщо людина протягом життя зберігає себе,як ЛЮДИНУ,то вона і бачить і чує так ,як їй підказує совість.
Летючий сон мене накрив, а в нім разюче світло. Я написав із чтива чтив щось філософське і помітне. І кригу я твою земну розхитував у смерть... Слів із відерце бурхонув, щоб повтішалась твердь.
Лоліто...Літо...Лолітко лягла ти на нестерпності...Облом Тим часом я замкнув тебе у клітку й безжальним серця став займатись ремеслом. Моя принцесо зболених нестям пишу про тебе я затям...