"ЧУДО"

         Село  майже  цілий  тиждень  жило у  передчутті  якоїсь  всесвітньої  події.  Безпробудний  п'яниця   Федір  ходив  тверезий  з  просвітленим  обличчям  і  нагадував  такого собі  херувимчика,  бо до  херувима  він  справді  не  дотягав. У білій сорочці  і  при  баченій  не  одним  поколінням  краватці,   запханою  у  нагрудну  кишеню давно  зів’ялою  квіткою,  походжав Федір  по  селу  зі  значущим  виглядом.   Він  почував  себе  пупом  Всесвіту. Ще  б  пак!  Хто  міг  похвалитися,  що  зустрічався  з  пришельцями?..  Спочатку  Федору  ніхто  не  йняв  віри,  але  після  того,  як  підтвердила  баба  Текля,  що,  мов,  на  власні  очі бачила  отих  пришельців,  що  прилетіли  просто  на  подвір'я,  коли  вона  відливала  Федору  вроки  і  заговорювала  від  горілчаного  духу, то  усе  село  перейнялося  довірою.    

        Баба  Текля  була  поважною  фігурою.  Після  того,  як  розпався  МОГУТНІЙ  і НЕРУШИМИЙ,  і  через  село  проліг  державний  кордон, то  пів  села,  де  була   лікарня  і  всі  комунікації  прогресу, перейшло  до  ВЕЛИКОЇ  РОСІЇ.  Зате  нам  дісталася  баба  Текля!  Вона  і  ворожила,  й  приворожувала, і наговорювала, і  зливала,  а  головне  хвацько  перев'язувала  пуповину  новонародженим,  до  яких  не  могла  добратися  вчасно  швидка  допомога,  що  їхала  за  сто  кілометрів  аж  з  району. Пуповину  перев'язувати  баба  Текля  навчилася, вірніше   сказати  надивилася, у пологовому  будинку,  де  вона  працювала  санітаркою,  ще  до  переділу  села. Так  ту  бабу  Теклю вважали  трохи  не  за  святу,  бо  їй  увесь  час з'являлися  якісь  пророчі  видіння. Ну  як  не  повірити  такій  поважній  особі?

Так  от,  наш  Федір  почувався  тепер  справжнім  героєм  і  став  називатися   гордо  КОНТАКТЕРОМ.  І  що  ви  думаєте,  аж  з  самої  МАТУШКІ   РОСІЇ  приїхали  до  нього  уфологи. Як  тут  не  будеш  почуватися  героєм,  коли  тобі  стільки  уваги? От  спробуй  хтось  захворіти  в  селі,  так  треба буде  лікаря  вести  аж  з  району,  хоч  лікарня  усього  якихось  сто  метрів  від  хати,  та  ж  лікар  все одно  не  прибіжить,  бо  то  вже  інша  держава,  а  от  до  Федора  аж  з  самої  Москви  вчені  приїхали!..

Баба  Текля  пророкувала,  що  до  кінця  тижня  має  щось  статися  незвичайне,  чи  то  якесь  чудо,  чи  то  якась  катоклізма, і  все  село  в  напрузі  чекало  кінця  тижня.

Федора  переповняло  почуття  власної  гордості,  тому  місця  для  горілки  в  його  зовсім  щуплявенькій  фігурі   не  вистачило  і  він  ходив    на  диво  тверезий,  як  скло  від  давно  порожньої  пляшки.

Одна  Федорова  сусідка  Дуська  не йняла   віри  в  його контактерство, бо  була  вона  жінка  твереза  і  вірила  тільки  реальним  фактам,  що  дуже  тяжко  ображало  Федора  і  зачіпало  авторитет  баби  Теклі.  Та   під  кінець  тижня  недовіра  Дуськи   здорово  похитнулася…

             На  подвір'ї    Дуськи,  у  самому  гарячому  місці,  закутана  старими  куфайками,  стояла  діжка  з  буряковою  закваскою,  що  ось-ось  мала  переграти  на  брагу. Під  кінець  тижня  вона  якимось  дивним  чудом  дві  ночі  підряд  почала  пересуватися  по  подвір'ю. Спочатку  Дуська  грішила  на  Федора,  але  Федорова  жінка  забожилася,  що  його  вже  два  дні  немає  вдома,  бо  поїхав  до  району  давати  інтерв'ю в  місцеву  газету, бач    вже  й  туди  дійшли  чутки  про  славнозвісного  контактера.  Дуська  тільки  плечима  здвигнула.  А  вдома  поскаржилась  чоловікові  на  геть  схибнутий  світ. На  другий  день  ранком  вона  прокинулася  від  голосіння,  що  луною  розходилося  по  напівсонному  селу. Вискочила  на  ганок,  ледве  накинувши    на  себе  халата.  На  сусідському  подвір'ї  несамовито  голосила  Федорова  жінка:  «Пропав,  пропав,  соколик!»  Груди  її,  подібні  на  два  величезних  гарбуза,  ходили  в  такт кожного  звука  то  догори,  то  донизу.  Баба  Текля,  теж  не  тендітна  жіночка,   бігала  навколо  Федорової  жінки, неначе  моська  навколо  слона,  і  тарабанила:  «Солоденька  моя,  заспокойся!  Я  знаю,  бо  мені  було  видіння!»  - Яке  до  біса  видіння? -  волала  Федорова  жінка:  «Я  дзвонила  у  редакцію,  а  там    ніхто  і   не  чув  про  нього!  Ой  пропав,  пропав мій  соколик!» - Медова  моя, солодесенька – торохтіла  баба,  -  єй  же  бо,  видіння  було!  Так  він  же  контактер,  то  його  інопланетяни  і  забрали!-  Федорова  жінка  з  висоти  свого  росту,  здається  вже  перестала    помічати  стару, яка  виписувала  навколо  неї  кола,  і  продовжувала  завивати  голосом  сирени. Нарешті  Текля  геть  знесилилась  і,  як  кинутий  з  розмаху  клунок,  опустилася  на  лавку  під  парканом  і  тут  її  очі  зустрілися  з  Дуськиним   вкрай  здивованим  поглядом. Баба  стрепенулася,  наче  сучка  після  купелю,  і  заволала  так,  що  Федорова  жінка  замовкла  і  витріщилась  на  неї.  Текля  дрижачою   рукою  показувала  на  город  Дуськи  і  голосила:  «Чудо!  Чудо!  Чудо!»  Пів-городу  молодої  зеленої  цибулі  лежали  рівними  колами…  Дуська  не  могла  повірити  свої  очам.                                                                    – Ти  диви!  Точно,  як  на  картинці,  що  бачила  у  Федора  в  журналі!  -  проговорила  вже  зовсім  спокійним  голосом  Федорова  жінка, і  одразу заревіла  знову:  «Ой,  соколику  мій!  Пропав,  пропав!»

       Дуська  пильно  придивлялася  до  покладеного  дивними  колами 

молодого  пір'я  цибулі  і  в  душі  її  почали  зароджуватись  сумніви  відносно  нерукотворного  чуда. Смуги  на  землі  дуже  вже  нагадували  сліди  від  грабель. Здогадка  блискавкою  промайнула  в  її  практичній  голові  і  вона  кинулась  до  літньої  кухні,  де під  навісом  турботливо  обкутана   стояла  вже  дозріла  брага  і  чекала  остаточної  переробки  у  високоякісний  самогон.  Діжка  стояла…  пуста!  І  тільки  тоненька,  ледь  примітна  волога  смужечка  тяглася  стрілкою  через  городи  у  сторону  Теклиного  подвір'я.  Дуська  почимчикувала   навпростець  по  сліду. Текля  принишкла і сховалась  у  грудях  геть  сплаканої  Федорової  жінки! 

      У  стайні  баби  Теклі  стояв  дух  свіжої  браги,  а  в  куті  на  соломі  з  миршавого  тільця  контактера  роздавався  богатирський  храп!

     Авторитет  баби  Теклі  був  остаточно  підмочений. Хоча  час  від  часу  у  безвиході  дехто і  звертається  до  неї,  а  от до   контактера  Федька  після  кожного  його  запою і  досі  навідуються   інопланетяни…