Було уже всього немало, - Чого бажав і не хотів. Мене згинало й розгинало Життя, коли по світу брів. Але ні скарги, ні докору В душі натомленій нема. Жага нестримна непокори Ще дужче серце обійма. Вросла корінням міцно в мене Від шкіри грубої до тла. Терпіння диханням легені Не раз глузливо обпекла. Тому і досі не зламало Мені хребта у вирі днів, Що чим сильніше нагинало, - Більш розігнутися хотів!
Дякую вам, Алло, за розуміння. Потрібно завжди, в першу чергу, розраховувати на власні сили і волю, а вони у кожній людині присутні, і все буде добре попри всі життєві негаразди.
Але це правда, Софіє? Невже в тобі немає отіє сили непокори, яка розгинає тебе, примушує наперекір всьому жити на світі? Переконаний, що є. Я "Машину" ще з юності люблю, але про цю схожість навіть і не подумав...
Для мене це загадка, читає він чуже, чи ігнорує, бо коментарі шановного пана Василя, його думку про чужі твори, як, до речі, і багатьох інших наших авторів, почути просто неможливо... Дякую тобі, Людмило.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
