Після таких слів окрім себе хочеться дуже полюбити ще когось, відкрити своє серце, а ще...запросити у гості лелек... Дякую Вам за ці слова, пане Валерію!
Моє розтріпане волосся твої збентежує думки, Мабуть, мені лише здалося - відчула дотик твій руки... Не треба бути баламутом, щоби писать такі слова. Зумів ти в мене зазирнути, аж закрутилась голова...
Та я вчора його написала на одному подиху, я люблю таку форму римування, вона мені легко дається. Лиш про Андромеду дописала нині, бо побачила нинішній вірш Росколани, а там купи планет, от і собі захотілося...