Ти на місці не стій, вирушай разом з вітром, Дотулися до мрій, пий любов, мов повітря, А як раптом в снігах доля щастя сховає - Проганяй з душі страх, відшукай шлях до раю!
Хто це стукає у шибку? Це чарівний птах весни, Відчиняй віконце швидко - Хай в твої проникне сни. Теплий вітер смуток витре І надмухає вірші. Хай безмежна мрій палітра Оселяється в душі!
Бачу, спільними зусиллями Мартин довів свого вірша до майже бездоганного звучання, тішуся, що на Анумо стільки доброзичливих людей, готових помагати молодому поетові зміцнювати свої поетичні крила!