Дослідили мої пальці тіло й дух неандертальця, Навмання у світлі шибки відшукали вони швидко Всі заглибини й узвишшя, всі ліси і полонини, Все сперЕду спопеливши, поповзли собі до спини, Бо гадали - у поета там ростуть великі крила...
Ось таким смішним куплетом я на вірш твій відповІла!
Ну, Мартине, мушу тобі подякувати за таку дружню чи братську поетичну підтримку! Може, колись і настане такий час, що я зможу писати лише про любов і красу природи, але поки що...