Легко зневіритись в мить, коли мрія погасла, Наче зоря, що згоріла навіки безслідно. І життєствердне "Я вірю!" надломлене гасло - Надто зчужів той, хто досі здавався надрідним.
Легко є впасти, коли вже на Нього не спертись, Висохли ріки відвертості геть до краплини, Паща відчАю, здається, готується зжерти, Я безпорадна, неначе маленька дитина.
Важко не здатися думам, що з'ятрені болем, І метастази страхів проростають у скронях, Розчарування у серці, мов стигмами, коле, Йду в невідомість, самотня така й безборонна. Важко буває не зрадити власному серцю, Що до лукавства і зради поволі звикає. Де ж ви поділися, людоньки, щирі й відверті? Світ надлукавий чи я надчутлива така є? Як відрізнити - чи слово заражене фальшю? Що випромінює серце - любов чи отруту?... Зраджена вкотре, душа хоче вірити дальше, Аби дійти до своєї колись світло-суті!
Ні ,дівчата і ще раз НІ ! Не співаймо про сумне пісні ! Не пишімо віршів про облуду , Хай все зло навіки позабудуть люди ! А пишіть про щастя і любов , Як лани заколосились в буйнім житі , Як сади навесні порозквітнуть знов , Це дасть шанс всім зиму пережити !
Ну, Мартине, мушу тобі подякувати за таку дружню чи братську поетичну підтримку! Може, колись і настане такий час, що я зможу писати лише про любов і красу природи, але поки що...
Мрії ламаються швидко, згасають зорею, Сьогодні в 10-00 ти не будеш моєю, І навіть в серпні і в грудні, через 5 років, Моєю ти не будеш, лиш вбиватимеш спокій Я так тебе леліяв, неначе квітку ранню, Мою любов найпершу, найпершу і останню, Про тебе всі мої вірші, про тебе вся моя проза, О ні, не треба образ, залишим злість і погрози Десь там, де марило нас червневе райдужне небо, Ми тільки вдвох у гаю і нам нічого не треба.. Ні, це не думка сумна моє життя сколихнула, Це свОїм нОвим віршем Валькірія надихнула...
Важко буває не зрадити власному серцю... - часом, Наталю, дуже важко, і коли, буває, зраджуєш йому, то потім довго відчуваєш свою провину перед ним. Намагаюся також так жити, проте, буду відвертим, інколи доводиться лукавити для того, щоб когось не образити.
"Зраджена вкотре, душа хоче вірити дальше"- знаєш, Наталю, в оцьому рядочку - серйозне питання. На мою думку, дуже багато залежить від слова, зокрема і від поетів. Тобі чудово вдається підтримувати людей у Дусі, додавати віри в себе. Радію кожному твому життєдайному віршу. Натхнення!
Знаєш, Голубонько, цими словами я намагалася підтримати себе саму... Усіх навколо вчу цієї життєлюбності, а з собою самою важко буває впоратися...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
