В'язень

Допитливими дотиками пальців,

Ти жадібно вивчаєш вздовж і вглиб

Щораз мене, немов неандертальця,

При невиразнім світлі темних шиб.

Вони мене пронизують, як леза,

І на частки розрізують всю плоть.

Не знають пальці втоми та обмежень,

А я вночі не відаю нудот.

Я задихаюсь од тепла і болю,

Від лоскоту здригаюся щомить.

Ховаюсь хутко між твоїх розколин

Од рук твоїх нестерпних перекрить.

Умерти не боюсь під їх обвалом, -

Боюсь кохання обернути в сміх.

Мені ні з ким так добре не бувало,

Ніхто мене затримати не зміг.

09.01.12