Допитливими
дотиками пальців,
Ти жадібно
вивчаєш вздовж і вглиб
Щораз мене,
немов неандертальця,
При невиразнім
світлі темних шиб.
Вони мене
пронизують, як леза,
І на частки
розрізують всю плоть.
Не знають пальці
втоми та обмежень,
А я вночі не
відаю нудот.
Я задихаюсь од
тепла і болю,
Від лоскоту
здригаюся щомить.
Ховаюсь хутко
між твоїх розколин
Од рук твоїх
нестерпних перекрить.
Умерти не боюсь
під їх обвалом, -
Боюсь кохання
обернути в сміх.
Мені ні з ким
так добре не бувало,
Ніхто мене
затримати не зміг.
09.01.12
|