Падають зорі в душу, наче на дно криниці, Всі перешкоди зрушиш, аби любові напиться. Знов сніг до ніг прилипає, навіть, здається, до серця. Ти залишилась в липні – в чарах любовних інерцій...
Наді мною вони часто кружляють, я не знаю, може вже й колись десь друкувалося, але тут мені хотілося його присвятити одній Душі, над якою зараз літають круки...
Світ окриляє. Він ще в тобі не згасив Пристрасті полум'я, прагнення нового злету. Світ напуває, наче краплина роси, Спраглу до світла душу сумного поета...