Я настільки розчулена, що кожне пір"ячко тремтить, як листочки на осиці! Бог вивчає нас очима ближнього, якщо мені вдалося зробити щось вартісне для Друга, - то це ВІН зіслав уміння це зробити..Ніяких боргів- просто, Воїне Світла- не втрачайте ніколи гарного настрою.
Цікаві думки і вірш сподобався, от тільки не зовсім зрозуміло з родами, три рази перечитала, поки допетрала хто тут він, хто вона. Хай Ангел Любові завжди буде з Вами.
Згадав про один з наших діалогів ("Янгол - Прометей" ). Там йшлося саме про цей вірш:
* 22 metman17L (15/12/11 23:04) Браво, друже !!! Світлий вірш. Прекрасний задум. Проникся ним, може,через те що, тут не давно зустрів теж одного ангела. Ось присвятив вірш але ніяк не наважуся опублікувати.
32 Akademik787 (15/12/11 23:30) Доброго вечора! Дякую! Публікуйте, я ж бо ще теж ваших віршів (не пародій) не бачив! [Відповісти]
* 34 metman17L (15/12/11 23:32) На Миколая. Хай буде несподіваним подарунком.
36 Akademik787 (15/12/11 23:33) На анумо, чи для Ангела?
Авжеш... Вистояний, румяний, духмяний.... Як і обіцяв.
Двічі, завдяки "Ангелу палкої любові", вдалося зпзирнути у потаємні куточки своєї душі. Сам не відважився... Надто непросвітна там темрява, навіть і для світлоносного...
Шукайте виходи зі збігів, А може краще й не шукайте, Бо доленосні збіги й віхи Самі знаходяться. Гукайте Іх з білих зим чи з талих весен- Вони не йдуть...вони в затишші, А потім раптом із-під весел,- крізь товщу вод і долі ніші, мов грім на голову...і добре, Бо зрозумілим потім стане, Як трєкторій збіги вкотре теплом наситять- лід розтане. Шукайте вихід із формальних і прагматичних розрахунків- А не втікайте від фатальних Душевних дотиків- стосунків.
По-суті, Роксолано ! Так, більше потрібно дбати про внутрішню начинку вірша, ніж про його зовнішню привабливу форму. А то можемо попасти в небезпечну течію, коли "відціджуємо комаху, а ковтаємо верблюда".
Але це ще не означає, що формою вірша можна нехтувати. Має бути певна гармонія. Тоді і вірш можна вважати вдалим.
Ти часто мене називаєш у помислах янголом А знаєш, насправді я грішна і зовсім земна: я часом собі дозволяю п"янкого вина... Я плачу, коли попри мене надія мина, -- А янголам так не годиться- вони, наче ладаном
Омиті, увиті у світло, у золоті купані; Вони розгортають шатро еманацій ярких- А в мене то що...?-може слів кілька добрих- та й тих замало щоб гоїти душу від болей і лих. А все ж біля тебе я чуюся ангелом в купелі
Твоїх лазурОвих очей...Я нестриманим вихором Зростаю до тебе, гартую незІйшле крило, ( а чесно сказати воно тільки ледь проросло)- Воно в напіврусі, як ще недосказане сло..... Та хай все одно я для тебе лишаюся янголом.
Я вчуся ставати сильнішою, битись із запалом, Супроти ночей і ставати по скельцях порфір, Ба й навіть пірнати у хвилі сумеркних зневір, І навіть світитися вчуся- лиш ти мені вір- Це я біля тебе себе відчуваю тим янголом!
Гідна відповідь, Роксолано ! Гарно розкрита тема. Вдало. Багато б можна говорити на цю тему, знаходячи вдалі (чи майже вдалі) приклади ... Але у будь-якому випадку, маємо прагнути, прагнути до цієї Божої досконалості - святості, навіть і знаючи, що не є гідними її... А допомагати один одному розкрити у собі ці духовні якості - наш святий обов'язок перед Господом. За що Вам і щиро дякую, Роксолано !
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
