Щасливий, що Господь Тебе зіслав.
На мить коротку...Серце відігріла.
Бо птах летів невміло і … упав.
Так у траві й лежав зніяковіло.
І мабуть звик : без болю і без ран…
Як той валун, в якім все скаменіло.
Та шум цих крил…Знайоме: «Друже, встань !»
І раптом Ти. І небо просвітліло.
Ангел Любові ! Я… тебе…чекав…
З доріг далеких ти прийшла. Як сміло !
Ось нове небо…О, який це дар.
Спасибі , сестро ! Я тепер вже…вміло.
01.01.12.