Поглядом звабним красуня Знову тебе досягла. Серце поета пульсує І попеліє до тла. Ти зазираєш у вічі - Світло у них, каламуть? В такт вам пульсуючі свічі Марева дивні плетуть. Що за мигтіння на стелі? Чий це бентежний політ? Він пелюстками устелить Ними придуманий світ.
Те, що раніш не дозволив, Нині поєднує вас, Ви - у магічному колі, В просторі пахне екстаз. Ваші вуста вже німіють Від поцілунків жаги, Руки на тілі - мов змії, Пристрастю рве береги. Ти шаленієш, мов вітер, Ти проникаєш наскрізь. Дотиком ніжності витер Всі її крапельки сліз...
Марево зникло нарешті, Просиш - "Красуне, прийди!". Серце поета бентежне Вічно у пошуках див...
А мені сподобалось, наче прожила з головними героями один день з їхнього життя... Впізнаю тут декого, принаймі так, як собі його уявляю... А Онисимові хочу щиро побажати - берегти "свій внутрішній світ" і нехай кожна мить життя приносить його душі лише насолоду!