Пн, 04.11.2024, 20:17
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3382]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Голосіївські оповіді (1)

Затягнулась глибока осінь. Над широким полем сходив ранок. На долині упав туман і ледь ледь проглядались дахи будинків. Це із туману виринало село Голосієве.
На краю села задрімала старенька хатина молодого чоловіка - Онисима. На жаль, він був дуже самотнім. Не мав дружини, рідні пороз’їжджались у міста, забравши з собою і його батьків. Круглий рік він чим міг допомагав людям. У селі багато було самотніх літніх людей (когось забули діти, хтось самотів внаслідок жорстокої долі). Крім того, його доволі часто навіть дружні сімї просили допомогти, порадити і підтримати. Онисима лагідно називали – Сима.
На подвірї ж чоловіка вже багато років відчувалась нестача жіночої руки – на чисто підметеному дворі висів недопраний одяг, за ошатними дверима ніби ховалась брудна підлога, біля вікна засохли ромашки і лише колючий кактус ще витримував жорсткий клімат існування. Біля плити з шостої години кипіли два горщики. У одному вже третій раз розпарювались пшеничні висівки для свиней, у другому недавно почала закипати картопля. Раптом почувся стукіт у двері і пролунав чоловічий голос:
-Сима це я Петро, можна ввійти – проте не дочекавшись відповіді Петро-Гайка ввійшов у дім.
-Ну здоров Петро – промовив Онисим – я вже не очікував гостей – осінь же на дворі, клопіткої роботи немає.
-Допоможи дров привезти з лісу.
-Ну добре зараз прийду, лише попереджу сусіда Пилипа, щоб придивився за господарством, а як їдемо твоєю зорькою, чи власні коні брати?
-Бере краще свої, на пару більше нагрузим.
Через годину пара гнідих коней мчала до лісу. Білі гриви причісував вітер.
Петро гордо тримав віжки – «Грего, Майстро Ноооо». Онисим лише посміхався з боку.
Невдовзі прибули до лісу. Зупинившись поблизу сухого парасляка, Онисим сказав:
-А ти домовлявся з лісником, може краще поїдемо на ділянку, де вже тиждень працють наші сусіди. Вони нам і звалять і нагрузять, ще й лісникові допоможемо прорізкою посадки.
-Ага, а могорич у тебе є – пробурмотів Петро Гайка.
-Добре як хочеш.
Крім того Гайка відмовився від ручної пилки, взявши з собою лише гучну бензопилу. Тому чоловіки швидко звалили декілька сухостоїв та ще й сиру товсту сосну «На новеньку огорожу». Хоча і стара у Петра ще могли років десять простояти.
Натрудившись з погрузкою почали збиратись додому. За горизонтом пробивались крізь гілки вже червоні промені заходу. Обоє сіли на прогнутий від ваги віз і потихеньку рушили.
Виїхавши з лісу, Петро (за віжками тепер був Онисим) помітив як наближався старенький мотоцикл лісника:
-Скоріше, Ноооо!
-Та що ж ти кричиш, швидше вже не можу, і так коні ледь-ледь тягнуть твою майбутню огорожу.
-Слухай, друже якщо ми не прискоримось то у мене не лише огорожі не буде а й корова пропаде.
-Та чого ж ти нервуєжся.
Петро вже не встиг відповісти, старенький мотоцикл перекрив дорогу. Сивочолий лісник підійшов до воза:
-Добрий вечір хлопці
-Добрий вечір, батьку – промовив лагідно Онисим,
-Чому ж це ви синочки вирішили за моєю спиною ліс вивозити, чому ж ви не попросили, я б і з погруз кою допоміг і з вибором дерева на матеріал, а так цю вашу роботу можна назвати не інакше як …крадіжкою.
-Та ми хотіли пізніше вам про це розказати і завтра ж відпрацювати свій вантаж – знову сказав Онисим, Гайка ж лише мовчав і нервово трусився, наче від холоду.
-Ага, знаю я таких, від кого-кого, але від тебе Онисим я цього не чекав, треба виплачувати штраф і вертати ваш вантаж.
-Батьку, дозвольте хоча б сухі дрова завезти додому, а штраф готові у повному обсязі… – в цю мить Петро аж оживився:
-Ні, ні не в повному, ну хоча б половину.
Старий лісник глянув на обох, його погляд зупинився на незвичних добрих очах Онисима:
-Сима, ну навіщо ти з ним зв’язався, добре, беріть дрова, вертайте матеріал і завтра сплатіть штраф, хоча звідки ж у тебе гроші, це й же куркуль за душею не має коштів, а продавати господарство, якось не по-людськи. Привезіть мені вгодованого кабанчика і забудемо цю прикру історію.
-Добре, завтра все зробимо.
Лісник поїхав додому, а Гайка, трохи побурмотівши, взагалі перестав говорити з Симою. Нібито як би не Онисим, то і кабанчика не прийшлося б везти, а так тепер лише він (в знак примирення) повинен віддати свого.
Жаль переповнював серце Сими. Не хотілось сваритись з другом і зранку метровий кабанчик вже пробував на міцність стіни старенького хлівчика лісника.
Через декілька днів із двору Петра-Гайки вже доносився запах фарби. Це були «аромати» новенької і нещодавно покрашаної огорожі (Петро вночі все таки "виписав у лісника деревинуна огорожу"). Він ще довго милувався нею і вихвалявся, мовляв – «який я чудовий господар, не те що Сима»
А Онисим в обідню пору сидів біля вікна – милувався колючками кактуса, що виблискували на сонці. Він не жалів ні про що. Якби ще раз виникла така ситуація то Сима все вчинив би точно так само. Головне у його залишилась чистою совість, він відчував красу свого внутрішнього світу і це додавало наснаги жити, жити і насолоджуватись кожною миттю життя…

Додав: rewers (28.12.2011) | Автор: © drug
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1813 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 15
avatar
1 rewers • 22:57, 28.12.2011 [Лінк на твір]
Всім хто прочитав дякую за увагу, всім хто напише коментар - низький уклін, мені важливе кожне ваше слово.
Із завтрішнього дня 29 12 2011 я вже не зможу відповісти на ваші повідомлення, тому не ображайтесь.
Бажаю вам приємно зустріти новий рік! всього найкращого!
побачимось на сайті у 2012 році
avatar
2 krimovska • 10:07, 29.12.2011 [Лінк на твір]
Круглий рік
когось забули діти
засохли
нервуєжся + прямі мови переглянь

А тепер не по заувагах, а по творові. Отже, задум, сюжет - добре!
Але не вистачає розуміння на початку твору, що то за куркуль і якої мами Онисим таки з ним поїхав без вагань. Немає побічного опису, який би дав можливість зрозуміти відмінності матеріального боку життя усіх дійових осіб. Так само і лісника - який він, хто, що?.....
Молодець, що пробуєш! Проза - то куди важча річ за поезію!
avatar
8 rewers • 17:41, 03.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую за коментар, я хотів з ходу описати події - стисло коротко і точно про головне, без ознайомлення, надалі постараюсь враховувати ваші побажання, хоча незнаю чи вийде
avatar
А мені сподобалось, наче прожила з головними героями один день з їхнього життя... Впізнаю тут декого, принаймі так, як собі його уявляю...
А Онисимові хочу щиро побажати - берегти "свій внутрішній світ" і нехай кожна мить життя приносить його душі лише насолоду!
avatar
9 rewers • 17:44, 03.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую, дякую за теплі слова
avatar
4 metman17L • 22:43, 02.01.2012 [Лінк на твір]
Всяке в житті трапляється... Іноді доводиться і чимось жертвувати аби зберегти чистим сумління... Гарна розповідь. Мої Вам вітання.
avatar
10 rewers • 17:44, 03.01.2012 [Лінк на твір]
Спасибі за коментар
avatar
5 Roksa • 23:06, 02.01.2012 [Лінк на твір]
Дуже гарно, Реверсе! Чудова і повчальна розповідь..відчувається глибокий підзміст. Ви дуже дежерельна людина, коли можете так писати. Жити і відчувати красу, насолоджуватися кожною хвилиною буття.Сподобався сюжет! Успіхів!
avatar
11 rewers • 17:45, 03.01.2012 [Лінк на твір]
Радий що вам сподобалось, дякую за коментар
avatar
6 мартин • 23:11, 02.01.2012 [Лінк на твір]
Розповідь гарна ,а Гайка нехороша ,та на жаль у кожному селі стрінеш у наш час такого героя . Може і плодяться так хутко бо уваги їм ніхто не приділяє , все моді ,гламуру... Немає тепер оповідань про буденне сільське ,містове життя ,а шкода ,бо до нього можливе незабаром вороття . Тема чудова ,може буде більше відгуків ,хоча вірші ,дійсно писати легше,а тут треба контролювати думки і вистроювати події .
Та головне ,що проти Гайок є справжні Люди і їх більше .
Гарно . Від мене і Діда Мороза мішок натхнення для схожих творів . gifts gifts tongue
avatar
12 rewers • 17:46, 03.01.2012 [Лінк на твір]
Дякую за коментар, я збираюсь скласти цілий цикл "Голосіївських оповідей" схожого типу, кількість таких розповідей залежатиме від читачів
avatar
7 COCODE • 23:25, 02.01.2012 [Лінк на твір]
А такі мудрі слова говорив лісничий. Спочатку. А потім по привичці все владнав кабанчик. angry
avatar
13 rewers • 17:47, 03.01.2012 [Лінк на твір]
Ну так це простий сільський народ, щирий, відвертий і справжній
avatar
Цієї щирості і справжності так часто нині бракує у "несільського народу"...
avatar
15 rewers • 23:34, 08.01.2012 [Лінк на твір]
Так повністю з вами погоджуюсь


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz