Памятаєш: А сусідка кароока З мене випила всі соки, - Тож за нею навздогін Я іду, неначе тінь... То було якраз про неї... По - доброму заздрю зараз її другому чоловіку...
Поглядом звабним красуня Знову тебе досягла. Серце поета пульсує І попеліє до тла. Ти зазираєш у вічі - Світло у них, каламуть? В такт вам пульсуючі свічі Марева дивні плетуть. Що за мигтіння на стелі? Чий це бентежний політ? Він пелюстками устелить Ними придуманий світ.
Те, що раніш не дозволив, Нині поєднує вас, Ви - у магічному колі, В просторі пахне екстаз. Ваші вуста вже німіють Від поцілунків жаги, Руки на тілі - мов змії, Пристрастю рве береги. Ти шаленієш, мов вітер, Ти проникаєш наскрізь. Дотиком ніжності витер Всі її крапельки сліз...
Марево зникло нарешті, Просиш - "Красуне, прийди!". Серце поета бентежне Вічно у пошуках див...
Дякую тобі, Маріє. Весна з моєї душі не зникає, але в тілі її вже немає...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
0
