Дякую, Оксанко, а спочатку він писався, як коментар, і не задумувався, як самостійний вірш, але бачу, що не помилилась, що його вивісила окремим віршем - бо усім подобається!
Бачиш, Друже, як деколи мало треба, аби зробити ближньому приємно - всього лиш сказати щиро парочку-другу теплих слів... а цього деколи так бракує у цьому світі самоти...