Іде перетворення, корчиться зло, Земля стугонить від напруги… І ллється із неба добра джерело, Щоб люд не боявся наруги… Тема дуже близька мені по духу. Одна надія на Отця небесного.
Так, ми (діти Божі) можемо розходитися в дрібному але в головному маємо бути єдині - в усьому покладатися на Господа нашого Ісуса Христа. Бо написано, що " без Мене нічого чинити не можете ви". Отож, одна надія на Отця небесного, як на початку так і наприкінці.
пане Василю,дуже щирий патріотичний вірш у Вас вийшов.. взагалі,не дуже люблю цю тематику,надто вже багато на цьому в наш час "спекулюють"... але у Вас вийшло по-іншому,гарно..
Безперечно, пане Іване, що спекуляції на цій темі є, були і не переставатимуть... як, мабуть, і на кожній інші. Однак, це не дає жодних підстав відцуратися від цієї теми. Навпаки, творити по-особливому, як це робив Господь, що " навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні". Бо судити, як не як, нас будуть не по букві, а по духу. Дякую за коментар.
В житті є тисячі доріг, Ми ж обираєм – куди йти? Лише йдучи з добром до всіх, Свій храм Душі нам віднайти. Зазна'єм злетів і падінь, Зимовий холод і вогонь, Пройдем крізь тисячі терпінь, Які торкнуться наших скронь. Та лиш за серцем навмання, Йдучи пустелями світів, Знайдем Душі своєї шлях, Лише б від болю не зотлів...
В житті є тисячі доріг. Ми ж обираєм – куди йти?...
Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. І що мені робить, коли малий зажинок Судилося почать на ниві нерясній?
Звісно вибір є...Але він передбачений Творцем і є найбільш оптимальний для нашої сутності, коли ми погоджуємося з тим, що " нехай воля не моя , а Твоя".
Василю, ну от нарешті Ви повернулися!!! А то щось і сумно без Вас на сайті було.... Щодо Небесної Вітчизни..... так , крокувати до неї лишень через Земські випробування! Гарний, щирий вірш - від душі відчувається писаний! Але ж кому як не "воїнам Світла" піднімати такі теми! Міцно триматися духовного крокування!!!
Дякую Вам, Роксолано, за цей емоційний і змістовний відгук. Старатимуся навідуватися частіші, звісно, якщо буде з чим, бо інколи і мовчання корисніше від говоріння. Хоча...одне з іншим тісно переплетене.
Дремену,мабуть,у гори, в ліс втечу,де мох,вода. Ворог там мене не зборе, не знайде орда. Місяць стане,зорі теж, псалм учувши Василя. Боже шлях його простеж, а то в гріх ще завиля. Зі Світлим вечором друже.
Як Ви гарно назвали вічне пристанише наших душ... Я незадумуючись додала Ваш вірш в обране. Це мабуть один з нйкращих Ваших віршів. Тільки я одне недоосмислила "Станемо ми сиротинці" - сиротинець притулок - мєнє якщо буде час роз"ясніть смисл цього виразу. Світлого Вам пісноспіву!!!
Вірш закріплено на головній поезії та прози до 17 квітня. Чому відновлено для перегляду? Тому що два роки назад пан Василь Світлий спробував передбачити події сьогодення, коли українці з Криму тікають від "брата" до інших регіонів країни. А ще у передмові до публікації він влучно цитує пророчі та повчальні слова Святого Іоана Златоустого: "Гріхи є причиною всіх нещасть, як кара за гріхи приходять журби, неспокої. За гріхи приходять війни, недуги і всі тяжкі терпіння, які тільки нам трапляються". Задумайтеся...
Хочеться подякувати пану Василю (адміну) за нагадування прекрасного вірша пана Василя Світлого, жаль, що він давно не відвідував наш сайт. А які були часи тоді... Ех, я наче повернувся в ту дружню теплу атмосферу. На жаль, зараз, не лише він, а й багато інших давніх друзів не відвідують сайт, а дуже хотілося б їх почути. А вірш і справді виявився свого роду пророчим...
Дякую за коментар! Так. Є що згадати. І сильну дружбу і "чублення" одного з одним Ще раз дякую усім, хто лишився з нами. Навіть якщо і не заходите щодня і щотижня, все ж приємно, що сайт є у закладках ваших браузерів, а значить і в душі...
КОЛИ БУВ НАДРУКОВАНИЙ ЦЕЙ ВІРШ МЕНЕ ЩЕ Й НА САЙТІ НЕ БУЛО. ТА СЬОГОДНІ ЧИТАЮ ЙОГО І ДУМАЮ,ЩО П. ВАСИЛЬ ЯК У ВОДУ ДИВИВСЯ. СИЛЬНИЙ ВІРШ. ДЯКУЮ АДМІНУ ЗА ЗАКРІПЛЕННЯ ЙОГО НА ГОЛОВНІЙ.
Зараз для нового дизайну логотипу (шапки) сайту перегядаю багато "старих" віршів. Знову і знову роблю для себе відкриття поетичного слова наших користувачів. От і це вірш став відкриттям. Дякую, пані Наталю, за коментар!
Для мене сайт неначе дружнє товариство. Це ціла історія... Я дивлюсь у рядки як в зеркало тоді. Проходить час, змінюються автори сайту, але дуже багато залишається незмінним, як хорошого, так і поганого... Це всього лиш моя субєктивна думка, яку я нікому не хочу навязувати!
Часом треба повертатися до минулого , щоб нагадати , як це часто буває , що деяків вірші ніби передчувають майбутнє , недаремно кажуть - поет часом мусить пророком в своїй країні , а пророків дуже часно не люблять ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Вірш 
