Я читаю вірші ,
що в рядочок лежать на папері .
В крапках , комах , словах
все шукаю думки я творців.
В зашкарублій душі
відкриватиму широко двері ,
щоб відчути весь дух ,
що несуть нам з минулих років.
Там Висоцького правда ,
що ріже й сьогодні до болі.
Ідеальний і рівний
У Пушкіна римовий склад.
І Шевченка «Кобзар»
де вчувається заклик до волі.
Все читаю й читаю
розуміючи зміст на свій лад.
Всі слова у віршах
мов вояки заковані в лати ,
що рядами ідуть
наступають на черствість і зло.
За кохання і правду
під стягами у бій як солдати
і багнетом – пером
з вічним злом , боротьба за добро….
06.07.2008.
|