Чт, 07.11.2024, 08:32
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Бодня Оксани [10]
Брага Микола [70]
Гончаренко Олег [26]
Промінь Михайло [2]
Гараба Сергій [6]
Опитування для Вас:
Що Ви частіше робите у часи душевних розломів?
Всего ответов: 786

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Запоріжжя категорії та розділи української поезії, українська проза Гончаренко Олег
 

ЛЮДИНА

Весь Космос – "під”, і тільки віща ніч – "над”!

Немає слів і почуттів, і діл...

Але Вітчизна є, як Вічність, вічна:

тут мій наділ і "Чорний Переділ”.

Моя реприза – риска, гала-спалах,

метеоритна "подорож” крізь Час.

Про мене (й не про мене!) Калевала,

Кобзар, Авеста, Біблія, Манас...

Я сивий – іній, ковилова волоть.

Я юний – брунька, наголос єства.

Мене терзає невгамовний Голод.

Крізь мене Вітер віє-завива.

Я неприкаяний й при тому – окаянний.

Та дозвучу, як пісня, до Кінця:

омиють рани в маревах Мар’яни,

немов зірки, однакові з лиця.

Я – стадія палаючого степу.

Я – скіфський, перед Дарієм, вогонь.

Мене оббрехано, проклято, як Мазепу,

але мене і люблять, як його.

Ця ніч... ця ніч (на око – поволока!)

Все ділить на "минуло” і "гряде”...

Я був колись і Байроном, і Блоком,

акином і аедом, хтозна й де.

Я – прощення імам і кадій вбивства.

Я – зло, зола, земля, зоря, змія...

Я ворогам страшніше "кадебіста”,

бо кожний ворог завтра буде "я”.

І сам-собі нагадую я сливе:

"Ти – в рай? То парасольку забирай,

щоб у гірких не вигоріти зливах,

поки юрбою сунеш в небокрай!”

Я – "Homo sapiens” – улюблений Небес звір.

Я – сім’ядоля (доля і сімя).

Я – однина і множина, і безмір:

багато нас, та в кожнім – тільки "Я”.

Багато нас, та в кожнім – тільки я...   

 


Додав: Sametoia (14.04.2012) | Автор: © Олег Гончаренко
 
Розміщено на сторінці: Гончаренко Олег

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2300 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): час, голод, іній, брунька

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
avatar
Ти - вода, що точить камінь,
Світу суть поміж рядками,
Моїх крил бажання лету
І одвічний сум поета...

Я - у тобі і крізь тебе,
Я - маленька крихта неба.
Я усюди. Поза часом.
Мій вогонь повік не згасне!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz