Десь мрії живуть, не питаючи дозволу;
Десь сонце виринає з-за гір без спомину
І промінь Надії освітить буття
Без спокою, сну – є лише забуття.
І воно, лиш воно дарує тобі
Не у борг, тоє щастя, що вирує в крові.
Ти почуй, ти відчуй, не забудь, не віддай
Пам’ять долі чи волі,
Світло аду чи рай.

11.04.04г                              D/H

Майже ти, майже поруч
У цю нiч майже повня
Майже сонця, майже схiд
Майже бачу твiй слiд.
 

Майже слідом, майже йду
I, шукаючи, знайду
Майже променi кохання
В мою майже мить останню…  …  …

02.07.03р                   D/H

Блукала в пiтьмi
Свiт сонця шукала.
Не бачилa прiрви
Та й у неї я впала.
В бездоння печалю,
Скорботи кубло…
О, Свiтло Кохання
В менi що жило!
Чом покинуло мене,
Залишивши нiж,
Наче в цьому е вихiд.
“Мовчи! Тiльки рiж
Свое тiло змертвiле,
що не чуе вже болю.”
Так казало Кохання,
Втекло що наволю.
Солодко промовляло,
В келих сипало труту,
Та й по венах водило
ЛЕЗО ВIЧНОГО СМУТУ.

30.06.03р D/H

Невпинно згадуючи вчора
Тебе нестримно кличу я.
Вирує привид той довкола,
Що вiсником є Почуття.
Але ж якого i навiщо?
Чому тепер i саме ти?
А ти цiлунком зловиш тишу,
Пробудиш з Смертi Дрiмоти.
Менi даруєш крок за кроком;
Весняний подих Венам Мрiй
А дивний i бентежний Спокiй
Танцює в хвилi твоiх вiй.
 
01.07.03р  D/H

Закрию очі. Все набридло.

Годі!

Все почалось раніше,

не відтоді,

Як я зреклась тебе,

чи навпаки

Ми розійшлись на різні

береги ріки.

========>

Все це було і , мабуть, уві сні
Все це для тебе; та минають дні
І вже немає шляху без терні і крові,
Щоб бути із тобою і на волі.
Не хочу я просити чи благати,
Лише скажу: “Залиш відкритими ті грати,
Що влаштував на чатах коло серця.”
Не бійся, - непідкупний голос Долі;
Навколішки не стій –
Там, де немає сенсу, там немає ВОЛІ...

10.04.04.г D/H

Повіяло болем
від Прірви Печалю;
з небес падав сніг
Кривавого Жалю;
Стікав по щоці
Привид Смерті знайомий.

======>

***
Я загубила шлях до тебе
Він був освічений зірками.
Я не надіялась на себе
За мить все повернуть, що руйнувалося роками.
Лише мінлива й ледь жевріюча надія
Була у серці, як напівживая мрія
На ранок з сонцем, на солодкий поцілунок,
Що він не був останнім.
Та я сплачу рахунок.
Є вартість мойому бажанню.
Хвилинку, лише мить побути разом.
Не в ліжко, і не під вінець одразу
А лиш торкнутись віддзеркаленням очей
Серед зірок, серед полум’яних ночей.
Лише примара ти,-
Та є надія:
Як я живу, то і живая мрія...

Тоне ніч в її очах
І вуста неначе квіти.
Ти приходиш уві снах
І приносиш щастя звіти:
Де, коли, навіщо, чому?
Я не чую серця втому
Воно в дикому танку
Заспіває піснь таку.

Співало сонце, віщало про день
Веселий жайворонок підспівував промінню
А тихий шепіт зривавсь з-під сірих стін
І нас благав покинути ці грати злої тіні.....