Щось є над небом, над промінням зір
І над законом Бойля-Маріотта.
Щось нас штовха крізь сотні недовір
У нелогічність тих очей навпроти.
Щось є у тиші. У містичних снах,
Що розтяглись на сотні кілометрів.
Не просто так ця темрява луна
На циферблаті спогадів потертих.
Щось є у нас. Ця правда не нова,
Хоча її проекцій є без ліку.
Й перо мовчить. Лиш крапають слова
Вчорашнім віршем на суху долівку.
|