Яка вона, моя душа, на дотик? Ти порпався у ній, то мусиш знати. І вживлюються в серце антидоти, Впиваючись самісінько у грати. І мозок шаленіє від робусти, Арабіки, ексцельзи чи кальяну. Олена Савела
Моя душа на дотик ледь шершава, їй право, Вона уперто слухатись не хоче, муркоче, То десь летить, а світ в моїх очах - о, жах! То вляжеться і мріє, мріє, мріє, де дії?! А їй байдуже, бачте, там картинки! Зу-пин-ку!!!
Моя душа замучила і розум прогнозом. Кальяну він не пробував, одначе, вже плаче: Робуста чи арабіка – дрібниця: він – криця! Його п’янять її чудові мрії - до дії!!!
телебачення.. не знаю.. гудить, для відчуття істоти в домі, а йдеш, чуєш, чи просто "раптом" -досвід, кажете, не знаю, що то.....може. дякую за чудовий коменар
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
