Яка вона, моя душа, на дотик? Ти порпався у ній, то мусиш знати. І вживлюються в серце антидоти, Впиваючись самісінько у грати. І мозок шаленіє від робусти, Арабіки, ексцельзи чи кальяну. Олена Савела
Моя душа на дотик ледь шершава, їй право, Вона уперто слухатись не хоче, муркоче, То десь летить, а світ в моїх очах - о, жах! То вляжеться і мріє, мріє, мріє, де дії?! А їй байдуже, бачте, там картинки! Зу-пин-ку!!!
Моя душа замучила і розум прогнозом. Кальяну він не пробував, одначе, вже плаче: Робуста чи арабіка – дрібниця: він – криця! Його п’янять її чудові мрії - до дії!!!
17.10.2012
|