Я притулюся спогадом до тиші, Що розплелася в кучерях світанку. Ще думка спить. А темряву колише Хистке видіння сонця на фіранках.
Ідень впаде рожевим простирадлом Зігрівши в пальцях тіні семигранні.
Проміння сну розсипалось за кадром
І новий світ вилискує чеканням. Впущу півусміх під серпанок миті,
Перечекаю відблиски овацій. Й відкрию букви, філігранно шиті Ваніллю цих ранкових трансформацій.
|