Казка ночі
Ніч опуска оксамитові вії,
Ангел нічний розправляє крило.
Сонце, заходячи, мліє,
Місяць- в човні за веслом...
Сон зі свічею запалює зорі-
Дивні лампадки в траві.
Небо синіє, як море,
Зірки потонули в воді.
Вітер нечутно когось обнімає
І відкриває тихо вуста...
Світло повільно зникає,
На травах холоне роса.
Ніч відкриває дивні ворота
Щасливих мрій і казок.
Блукає самотньо дрімота,
Нанизує мрії в разок.
Простір накрився вуаллю.
Візерунок чорніє на ній.
Звук, сколихнувшись, стихає,
Заснувши на кінчиках вій...
|