Осипано надії…
Осипано надії… *** Осипано надії кришталеві У по́січ листопадної пори... Кричала я своєму журавлеві: Мене ув ірій теплий забери! Де сонце не мізериться під вечір, Де зорі як не в небі, то в душі, І шаль зо світла трепетно на плечі Щораз ляга, коли дійдеш межі. Та не почув... І в далечі зміліли Жадані крила, наче сивий дим. На аркуші юдольні заметілі Штрихує доля олівцем простим. А я дивлюсь на лінії безтонні, Немовби колір багну віднайти... З чужинної холодної безодні Пожухлий день запалює листи І ті золою стеляться на руни, Де в листопади вкутана печаль. Дрижать у серці безнадійні струни Так, ніби розбивається кришталь... (16.11.12)
Додав: LesyaGenyk (19.02.2013)
| Автор: © Леся Геник
Розміщено на сторінці : Геник Леся , Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2141 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую! Це ж приємно вміти любити кожну рису окремо. Мати бажання її роздивитись, зрозуміти.
leskiv : Було цікаво читати, хоча я надаю перевагу не розуму людини, а якостям її характеру. Розум також не завадить, але спершу - доброта.
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але