Осипано надії…
Осипано надії… *** Осипано надії кришталеві У по́січ листопадної пори... Кричала я своєму журавлеві: Мене ув ірій теплий забери! Де сонце не мізериться під вечір, Де зорі як не в небі, то в душі, І шаль зо світла трепетно на плечі Щораз ляга, коли дійдеш межі. Та не почув... І в далечі зміліли Жадані крила, наче сивий дим. На аркуші юдольні заметілі Штрихує доля олівцем простим. А я дивлюсь на лінії безтонні, Немовби колір багну віднайти... З чужинної холодної безодні Пожухлий день запалює листи І ті золою стеляться на руни, Де в листопади вкутана печаль. Дрижать у серці безнадійні струни Так, ніби розбивається кришталь... (16.11.12)
Додав: LesyaGenyk (19.02.2013)
| Автор: © Леся Геник
Розміщено на сторінці : Геник Леся , Вірші про осінь
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2085 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя