Людина народилася на світ Беззахисним і кволим немовлям, І ринув навдержимий відлік літ. Куди іде? Прямує звідкіля?
Росте дитя, сприймає білий світ. Всі радості, тривоги і печалі. Прихід весни і ластівки політ. Незвіданність спокусливої далі Поманить в час, коли почує клич, Що принесуть весною дикі гуси, ВідІбється в прискореному пульсі. Тривожно з явора худоче сич.
От до цього я і веду. П Іване дякую, що зрозуміли думку вірша. Людині дане життя, і ще багато інших благ суспільства, і також випробовування долі.Випробовування спокусами, хворобами, невдачами...Але ж початок покладено і людина хвилину за хвилиною щось оберає, щось оминає увагою. Живе...
Дякую п. Наталю що завітали.Звичайно це було б прекрасно, якби кожне немовля у майбутньому прославило свою країну. Згодна, що цього треба прагнути.Але де подіти реалії життя...
Цікавий вірш! Правда, я б на Вашому місці останній катрен також написав у перехресному римуванні, навіщо там змінювати на охопне? Та загалом - сподобалось 5
Це якийсь внутрішній поштовх...п.Іване якось само- собою перейшло у таку форму. Дякую
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
